Найвпізнаваніший символ української кухні, довкола якого більше жартів, ніж розуміння. А різновидів у нього чимало.
Яке буває
Солоне сухим способом: сіль, часник, перець, кілька днів у холоді. Найпоширеніше.
У розсолі: м’якше, зберігається довше.
Копчене: гарячого або холодного копчення.
Варене в лушпинні: дає бурий колір і м’яку текстуру.
Смалець: перетоплене, для смаження й на хліб.
Шкварки: підсмажені шматочки, які лишаються після витоплення.
Як обирають
Товщина від трьох сантиметрів: тонше годиться радше на смалець.
Шкірка тонка й м’яка, без щетини.
Колір білий або злегка рожевий. Жовтизна означає, що лежало довго.
Запах чистий, без сторонніх нот.
М’ясний прошарок справа смаку: підчеревина з ним, хребтове без.
З чим їдять
Чорний хліб. Це головне.
Часник і цибуля.
Огірок квашений.
Горілка, за традицією, хоч це вже питання смаку.
Борщ: сало з часником подають до нього окремо.
Про смалець
Перетоплене сало, яке довго не псується.
На ньому смажать: він витримує вищу температуру, ніж більшість олій.
Зі шкварками й цибулею намазують на хліб.
Гусячий смалець цінують окремо, і в галицькій кухні він традиційний.
Що знати в ресторані
Сало подають холодним і тонко нарізаним.
Кімнатної температури воно розм’якає й смакує інакше, тож подавати теплим це недбалість.
Асорті зазвичай містить два-три різновиди.
«Сало в шоколаді» це жарт, який частина закладів сприйняла буквально. До традиції він стосунку не має.
Про здоров’я
Сало це насичений жир, і в цьому сенсі воно нічим не краще за масло.
Але й не гірше: сучасні дані про насичені жири стриманіші, ніж уявлення двадцятирічної давнини.
Питання в кількості. Кілька тонких скибочок це закуска, а не основа раціону.
Сторінка описує продукт загалом. У кожному закладі свій спосіб засолювання.