Одна з найдавніших слов’янських страв, і колись вона була зовсім не такою, як тепер. Нинішній солодкий напій це пізня версія.
Яким він був
Із вівса, а не з ягід.
Зерна підсмажували, мололи, відсіювали.
Дрібне борошно запарювали окропом, охолоджували до теплого, додавали шматок хліба й лишали на ніч у теплі заквашуватися.
Звідси й назва: він справді був кислим.
Виходив густим, і його різали, а не пили.
Із чим його їли
Із маковим або конопляним молоком. Зерна розтирали в макітрі до однорідної маси, розводили теплою водою, відстоювали й проціджували. Рідина мала сивий колір і смакувала як молоко з водою.
Із конопляною або маковою олією.
Із хроном або цибулею, злегка підсоливши.
Тобто це була солона страва, а не десерт.
Яким він став
Із картопляного крохмалю.
Свіжі або сушені фрукти варять до готовності.
У киплячий узвар додають картопляне борошно, розведене в невеликій кількості холодної води.
Коли рідина загусає, кисіль готовий.
Саме так його роблять і зараз.
Про густоту
Рідкий п’ють із чашки.
Густий їдять ложкою й подають із молоком або вершками.
Дуже густий застигає й ріжеться: так робили вівсяний.
Кількість крохмалю це єдина різниця, і кожен визначає її на свій смак.
Коли подають
Останнім на святковому столі.
Це своєрідний знак закінчення застілля.
Плюс він сприяє травленню й не лишає важкості після ситної трапези.
Що знати
Крохмаль додають у киплячу рідину тонким струменем, помішуючи: інакше буде грудками.
Після додавання не кип’ятять довго: крохмаль утрачає силу, і кисіль розріджується.
Присипають цукром зверху гарячий кисіль, щоб не утворилася плівка.
Подають теплим або холодним, і обидва варіанти правильні.
Про вівсяний сьогодні
Трапляється рідко, і це прикро.
У кількох закладах його відроджують як історичну страву.
Смак зовсім інший: кислуватий, щільний, ближчий до каші.
Сторінка описує страву загалом. У кожній родині свій рецепт.