Регіональні кухні України

Кажучи «українська кухня», зазвичай мають на увазі центральну. А регіонів кілька, і різниця між ними відчутна.

Галичина

Австрійський і польський вплив.

Що вирізняє: пляцки, штрудель, роляда, гуляш, кремівка.

Кава як частина культури, а не просто напій.

Кисле й солодке в одній страві: капуста з яблуками, м’ясо з чорносливом.

Угорський вплив найпомітніший.

Бограч: густий суп із м’ясом і паприкою, вариться в казані.

Паприка скрізь, і саме солодка мелена, а не гостра.

Кремзлики: місцева назва дерунів.

Токан: кукурудзяна каша з бринзою.

Кухня гірська й проста: те, що є на полонині.

Банош на сметані.

Бринза овеча.

Гриби в усіх виглядах.

Форель із гірських річок.

Найдавніші рецепти збереглися саме тут.

Пшоно замість рису в голубцях.

Бабка картопляна.

Гриби й лісові ягоди.

Кухня бідніша й простіша, бо ґрунти гірші.

Хліб і борошняне.

Квашанина замість слова холодець.

Пироги, вергуни, налисники.

Кухня степу й садів.

Вишня в усьому: вареники, наливки, пироги.

Соняшникова олія з характерним запахом, нерафінована.

Риба: бички, скумбрія, тюлька.

Форшмак і оселедець.

Вплив грецький, єврейський, болгарський, молдовський.

Синенькі це баклажани, і в Одесі це слово вживають усерйоз.

Бринза й мамалига від молдовських сусідів.

Кримськотатарська кухня: чебуреки, янтики, сарма, кубете.

Плов і шурпа.

Це окрема кухня зі своєю історією, а не варіант української.

«Українська кухня» в меню не каже нічого конкретного.

Питайте, яка саме: заклад, який відповідає впевнено, найпевніше знає, що готує.

Регіональна кухня цікавіша за загальну, і в містах таких закладів дедалі більше.

Сторінка описує загальну картину. Межі регіональних кухонь умовні, і страви переходять із одного регіону в інший.