Гречка й українські каші

Гречка тут не гарнір, а самостійна страва. І готують її інакше, ніж здається.

Про гречку

Ядриця: ціле зерно, найпоширеніша.

Продел: дроблена, вариться швидше, іде в каші для дітей.

Зелена: непропарена, світла, з іншим смаком. Вариться швидше.

Смажена дає горіховий аромат, і саме таку продають найчастіше.

Пропорція один до двох: склянка гречки на дві склянки води.

Не мішати під час варіння.

Довести до кипіння, зменшити вогонь, накрити й лишити на п’ятнадцять хвилин.

Потім зняти й дати постояти ще стільки ж під кришкою: саме тоді вона доходить.

Масло додають наприкінці.

З м’ясом, грибами й цибулею.

Тушкується разом у горщику або в казані.

Це вже основна страва, а не гарнір.

Пшоняна: з гарбузом і молоком, солодка. Або з салом і цибулею.

Кукурудзяна: кулеша й банош у Карпатах.

Ячна: давня, нині рідкісна.

Вівсяна: не сучасні пластівці, а цільна крупа, вариться довго.

Треба промити кілька разів до прозорої води.

І ошпарити окропом: пшоно гіркне при зберіганні, і кип’яток цю гіркоту знімає.

Без цього каша буде гірка, і це найчастіша причина, чому пшоняну не люблять.

На гречаному борошні, часто наполовину з пшеничним.

Темніші й щільніші за звичайні.

Давніший варіант, ніж пшеничні.

Гречка як гарнір має бути розсипчаста, а не злипла.

Каша в горщику готується довго, і чекати нормально.

Пшоняна з гарбузом сезонна: восени й узимку.

Гречка має повноцінний білок, рідкісний для рослинної їжі.

Не містить глютену.

Зелена гречка зберігає більше поживних речовин, ніж смажена, але смак у неї інший, і подобається не всім.

Сторінка описує страви загалом. У кожному закладі свій рецепт.